вівторок, 11 січня 2022 р.

 Виступ на засіданні районного МО класних керівників
на тему :

"Роль гендерної освіти у вихованні здорової свідомої особистості"

  Що таке гендерне виховання? Визначень в інтернеті – безліч. У глосарії Гендерного інформаційно-аналітичного центру «Крона» є таке визначення: «Гендерне виховання – це підхід у вихованні, що ґрунтується на розвитку індивідуальних якостей, розкритті здібностей і пошуку покликання дитини незалежно від очікувань оточуючих, пов’язаних із статтю дитини».

  Важливо наголосити, що мета гендерного виховання полягає не в тому, щоб зробити кардинальні зміни у виховному процесі та навчати дівчат бути сильними та активними, а хлопців – чуйними та охайними. Мова йде про те, що діти мають знати, що вони – унікальні особистості, які можуть мати різні риси характеру та бути спокійними, сумлінними, рішучими, сміливими, емоційним, сором’язливим і так далі незалежно від того, якої вони статі.

  Гендерна освіта не вимагає, щоб усі жінки, як Паша Ангеліна, сіли на трактори і поїхали у світле майбутнє, а чоловіки, як вусаті няні, пішли виховувати дітей у садочках. Мета гендерної освіти – дати зрозуміти людям, що вони можуть виконувати будь-які ролі в суспільстві залежно від власного хисту та бажання.

  Дитина, що виховуватиметься в середовищі, уважному та дружньому до всіх людей незалежно від їхньої статі, виросте з усвідомленням того, що усі люди мають однакове становище в суспільстві, однакові можливості у житті. Тож гендерне виховання підростаючого покоління – це неодмінна умова формування суспільства з гендерною рівністю. Це найкраща профілактика сексизму  та інших форм дискримінації, засилля яких заважає Україні стати європейською державо, де панують загальнолюдські цінності.

   За словами  координаторки Всеукраїнської мережі осередків гендерної освіти та члена ради громадської організації «Жіночий консорціум України» Юлії Стребкової, вислів «протилежна стать» – загалом педагогічно не коректний. Неможна одну людину протиставляти іншій. Там, де йде протиставлення, там є ворожість і конфлікт. Вихователям та вчителям не варто підкреслювати відмінності хлопчиків та дівчат, бо це призведе до розщеплення світу в свідомості дитини на жіночий та чоловічий. Краще звертати увагу на особливості, таланти, здібності, але не варто розділяти дітей стіною стереотипів на дівчат та хлопців. Треба ставитися до всіх дітей і кожної як до унікальної особистості, і всебічно розвивати, відповідно до здібностей і талантів, не керуючись своїми особистими уявленнями про те, якими мають бути всі дівчатка чи хлопчики.

  Питання гендерного виховання стають небайдужими для дитини з того моменту, як вона починає усвідомлювати свою статеву належність, розуміти, що вона не лише дитина, а хлопчик або дівчинка. Статева ідентифікація - один з найважливіших елементів становлення особистості дитини, який впливає на все її подальше життя.

  Підготовку дітей до виконання свого життєвого призначення, різних соціальних ролей - мужнього сина, турботливої доньки, доброго брата чи сестри - треба починати з раннього віку, коли починає формуватись особистість.

Метою гендерного виховання є:

-         формування правильного розуміння ролі чоловіка і ролі жінки у суспільстві;

-         формування моделі поведінки певної статі;

-         прищеплення культури взаємовідносин статей.

  З огляду на це перед педагогами навчального закладу стоять такі завдання з гендерного виховання учнів:

-         виховувати у дітей стійкий інтерес і позитивне ставлення до себе як обєкта пізнання;

-         підтримувати фізичне і психічне здоров'я дітей, радість світосприйняття. оптимістичне ставлення до навколишнього світу;

-         створювати умови для набуття досвіду відносин із навколишнім світом у цілому і світом людей зокрема;

-         ознайомлювати з основними функціями сім'ї як психологічної групи і соціального інституту;

-         закладати основи виконання відповідних своїй статі соціальних ролей.

  За багатьма параметрами соціального та емоційного розвитку дитини вирішальну роль відіграють не тільки батьки, але і однолітки, які фіксують порушення неписаного гендерного коду і жорстоко карають його порушників. Діти не сприймають у своєму суспільстві поведінкових депривації і порушень в статево-рольової ідентифікації. Причому жіночних хлопчиків відкидають хлопчики, але охоче приймають дівчатка, і навпаки - маскулінних дівчаток відштовхують дівчатка, але приймають хлопчики.

 При цьому слід нагадати, що  виховують і дівчаток, і хлопчиків найчастіше жінки: вдома - мама чи бабуся, а в школі - жінки-вчителі. У результаті для багатьох хлопчиків гендерна стійкість формується без участі чоловіків. А жінки, на думку вчених, правильно виховувати хлопчиків не можуть, тільки з однієї простої причини: у них інший тип мозку й інший тип мислення. Крім того, педагог-жінка, природно, не розташовує дитячим досвідом переживань, з якими стикаються хлопчики дошкільного віку у спілкуванні з дорослими і дітьми. Тому при спілкуванні з хлопчиками багато вчителів керуються лише уявленнями про те, що якщо це хлопчик, то, отже, він є втіленням волі, сили, витривалості. У результаті цього зовсім не мужні, а скоріше боязливі, слабкі фізично і дуже ранимі хлопчики систематично піддаються з боку вихователів травмуючого їх впливу.

Вчителю необхідно пам'ятати, що дівчатка вкрай чутливі до інтонацій, до форми оцінки, її публічності. Для дівчаток дуже важливо, щоб ними захоплювалися в присутності інших дітей, батьків і т.п. Для хлопчиків найбільш значущим є вказівка на те, що він добився результату саме в цьому: навчився вітатися, чистити зуби, конструювати щось і т.п. Кожен придбаний навик, результат, який хлопчикові вдалося отримати, позитивно позначається на його особистісне зростання, дозволяє пишатися собою і прагнути до нових досягнень. Але саме у хлопчиків спостерігається тенденція до того, що домігшись результату в якомусь виді діяльності, вони так щасливі цим, що готові конструювати або малювати одне і те ж, що дозволяє їм утвердитися у своїх досягненнях, але вимагає правильного розуміння з боку вчителя.

  Отже, гендерне виховання - засвоєння знань про взаємини статей, формування культури статевої поведінки. Роль дорослого у формуванні психологічних основ статевого виховання дошкільників надзвичайно важлива. Оскільки від правильності побудови виховного процесу залежить статева самоідентифікація, засвоєння ролей чоловіка чи жінки, адекватне ставлення до статевих відмінностей. Провідне значення при цьому має сім'я і найближче оточення дитини, які виробляють стереотипи її поведінки.

 ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДУ ПРОБЛЕМНИХ СИТУАЦІЙ В ХОДІ ГЕНДЕРНОГО ВИХОВАННЯ

  Сформувати уявлення про то, якими мають бути чоловіки і жінки, дуже важливо, але обмежитися цим не можна. Потрібно допомогти дитині реалізувати такі уявлення. Для цього насамперед слід використовувати проблемні ситуації, близькі життєвому досвіду дітей. Вчитель розповідає про те, що одного разу сталося у сусідньому навчальному закладі, і запитує, як у тому чи тому випадку діяли б хлопчики і дівчатка їх класу. Наприклад:

Ситуація 1. Оля принесла до класної кімнати вазон. Підбіг Андрійко, штовхнув вазон і той розбився. Оля заплакала.

Ситуація 2. У школі дітям робили уколи. Катя кричала, плакала і ніяк не погоджувалася підійти до медсестри Олени Іванівни.

Ситуація 3. Під час прибирання класної кімнати вчителька попрохала дітей зібрати старі книги  в корзину і віднести їх до архіву. Дівчатка тягнули корзину, а хлопчики глузували із них в цей час.

 

 

 

 

 

Немає коментарів:

Дописати коментар