ПРИГАДАЙ! ЯК ВИНИКАЮТЬ ЗВУКИ
Звуки мови виникають за допомогою мовного апарату, до якого
відносять гортань з голосовими зв'язками, ротову та носову полості, губи,
язик, зуби та піднебіння.
За способом творення звуки поділяються на голосні та приголосні.
Голосні звуки - це звуки людської мови, основу яких становить голос. При вимові
голосних звуків струмінь повітря, вийшовши з легень і проходячи по гортані,
спричинює вібрацію зімкнених напружених голосових зв'язок.
Пояснити це явище можна порівнянням з грою на будь-якому музичному
струнному інструменті (скажімо, гитарі). Спробуйте заграти на струнах - і вам у
нагороду буде чудова музика.
Саме такими "струнами" і є наші голосові зв'язки- головний
речовий орган людини.
Після того як струмінь повітря, вже в вигляді звукової хвилі з періодичними
коливаннями, проходить крізь ротову порожнину, він вільно виходить назовні.
Ротова порожнина відіграє при цьому роль резонатора, який за рахунок руху
нижньої щелепи та переміщення язика в горизонтальній та вертикальній площині
змінює свої розміри та форму, що є вирішальним при творенні голосних різної
якості.
Приголосні звуки - це звуки людської мови, основу яких становить шум з більшою чи меншою
частиною голосу або тільки шум.
При вимові приголосних звуків голосові зв'язки можуть бути напруженими і
вібрувати під тиском повітряного струменя, утворюючи музикальний тон (голос), а
можуть бути розслабленими, не замкненими і вільно пропускати видихуване
повітря.
Характерні для приголосних шуми виникають переважно у ротовій порожнині при
подоланні струменем повітря різноманітних перешкод, утворюваних на його шляху
активними і пасивними мовними органами.
Рух і положення мовних органів при вимові певних звуків називається артикуляцією
(від лат. articulo - розчленяю).
Активні мовні органи при творенні звуків здійснюють певні рухи. Це - голосові зв'язки, задня
стінка глотки, язичок (піднебінна завіса), язик і губи. Активні мовні
органи відіграють головну роль у процесі звукоутворення.
Пасивні мовні органи - це нерухомі мовні органи, до яких наближаються активні чи навіть
змикаються з ними, спричинюючи виникнення шумів. До них належать тверде
піднебіння, зуби, альвеоли (горбочки коло зубів). Пасивні мовні органи при
звукотворенні виконують допоміжну роль.
Голосних звуків шість:
голосні
|
[і], [и], [е],
[у], [о], [а]
|
Голосні звуки можуть бути:
голосні
|
|
1.
|
переднього і заднього
ряду
|
2.
|
низького, середнього і
високого підняття
|
3.
|
огублені і неогублені
|
4.
|
ненаголошені і
наголошені
|
За місцем творення (мається на увазі рух язика у горизонтальній площині ротової порожнини)
голосні звуки поділяються на голосні переднього ряду і голосні заднього
ряду:
голосні переднього
ряду
|
[е], [и], [і]
|
голосні заднього ряду
|
[а], [о], [у]
|
В залежності від ступеня підняття язика, тобто від його руху у
вертикальній площині, розрізняють голосні низького, середнього
і високогопідняття:
голосні низького
підняття
|
[а]
|
голосні середнього
підняття
|
[е], [о]
|
голосні високого
підняття
|
[і], [и], [у]
|
За участю губ голосні поділяються на огублені(лабіалізовані)
і неогублені (нелабіалізовані):
огублені голосні
|
[о], [у]
|
неогублені голосні
|
[і], [и], [е],
[а]
|
Залежно від місця наголосу в слові голосні звуки можуть бути наголошеними
і ненаголошеними:
наголошений [і]
|
місто
|
ненаголошений [і]
|
містечко
|
В українській мові 32 приголосних звука:
приголосні
|
[б], [п], [д],
[д' ], [т], [т' ], [ґ ], [к], [ф], [ж], [з], [з' ], [ш], [с], [с' ], [г],
[х], [дж], [дз], [дз' ], [ч], [ц], [ц' ], [в], [й], [м], [н], [н' ], [л], [л'
], [р], [р' ]
|
Приголосні звуки можуть бути:
приголосні
|
|
1.
|
сонорні
шумні (дзвінкі і глухі)
|
2.
|
губні, язикові та
глоткові
|
3.
|
тверді і м'які
|
4.
|
свистячі, шиплячі та
носові приголосні
|
В основі поділу приголосних на шумні і сонорні, дзвінкі і глухі лежить участь
голосу і шуму при їх творенні.
Сонорні і шумні приголосні
Сонорні приголосні (від лат. sonorus - звучний) - це приголосні, при творенні яких голос
переважає над шумом. Цих звуків в українській мові дев'ять:
сонорні приголосні
|
[в], [й], [м], [н], [н' ], [л], [л' ], [р], [р' ]
|
Шумні приголосні, в залежності від того, у якому стані перебувають голосові
зв’язки в момент творення, поділяються на дзвінкі і глухі.
Якщо голосові зв’язки більш напружені, тоді творяться дзвінкі шумні
приголосні звуки.
При розслаблених голосових зв’язках творяться глухі шумні звуки.
шумні приголосні
|
|
дзвінкі приголосні
|
[б], [д], [д'
], [ґ ], [ж], [з], [з' ], [г], [дж], [дз], [дз' ]
|
глухі приголосні
|
[п], [т], [т'
], [к], [ш], [с], [с' ], [х], [ч], [ц], [ц' ]
|
Дзвінкі та глухі приголосні утворюють так звані акустичні пари (дзвінкий
звук - глухий):
акустичні пари
|
[б]-[п], [д]-[т], [д' ]-[т' ], [ґ ]-[к], [ж]-[ш], [з]-[с],
[з' ]-[с' ], [г]-[х], [дж]-[ч], [дз]-[ц], [дз' ]-[ц' ].
|
Глухий звук ф в українській мові співвідносного дзвінкого звуку не
має.
Дзвінкі приголосні у кінці слова та в кінці складу вимовляються дзвінко.
Усі сонорні приголосні звуки належать до дзвінких і не мають парних глухих.
За активним мовним органом приголосні поділяються на губні,
язикові та глоткові:
губні приголосні
|
[б], [п], [в],
[м], [ф]
|
язикові приголосні
|
[д], [д' ],
[т], [т' ], [з], [з' ], [с], [с' ], [дж], [дж], [ц], [ц' ], [р], [р' ], [л],
[л' ], [н], [н' ], [ж], [ч], [ш], [дж], [й]
|
глоткова приголосна
|
[г]
|
За ознакою твердості чи м'якості приголосні розмежовуються на тверді
і м'які:
тверді приголосні
|
[б], [п], [д],
[т], [ґ ], [к], [ф], [ж], [ш], [з], [с], [г], [х], [дж], [ч], [дз], [ц], [в],
[м], [н], [л], [р]
|
м’які приголосні
|
[д' ], [т' ],
[з' ], [с' ], [дз' ], [ц' ], [й], [л' ],
[н' ], [р ]
|
Окремі приголосні за ознакою "м’якість- твердість” утворюють
пари:
тверді- м'які приголосні
|
[д]-[д' ], [т]-[т' ], [з]-[з' ], [с]-[с' ], [дз]-[дз' ],
[ц]-[ц' ], [н]-[н' ], [л]-[л' ], [р]-[р' ]
|
Пом'якшені варіанти твердих приголосних, як правило, з'являються перед
голосним і, проте у небагатьох українських словах і
здебільшого у словах іншомовного походження зустрічаються перед іншими
голосними (ж’ур' нбл , м’ эзикл, с'в' б то).
Враховуючи слухове сприйняття, пригололосні діляться також на свистячі
і шиплячі.
Зовсім невелику групу складають носові приголосні, у творенні
яких бере участь носова порожнина.
свистячі приголосні
|
[з], [з' ],
[с], [с' ], [ц], [ц' ], [дз] [дз' ]
|
шиплячі приголосні
|
[ж], [дж], [ч],
[ш]
|
носові приголосні
|
[м], [н], [н' ]
|
Окремо треба сказати про звук [ґ ], що третім виданням
Українського правопису було повернуто в українську абетку.
Звук [ґ] вживається у словах: ґанок, ґоґель- моґель, ґудзик,
ґрунт, ґречний, ґрати (іменник), ґатунок, ґвалт, ґвалтувати, ґранчак
та ін.
Звуки [ґ] та [г] легко розрізняються на слух:
- [г] - гортанний щілинний,
глухіший;
- [ґ] - задньоязиковий проривний,
дзвінкіший.
Різницю в роботі мовних органів при вимові цих звуків можна відчути на
дотик, прикладаючи пальці до гортані.
Орфоепія (від лат. orthos- прямий, правильний, рівний і epos- слово, мова) - це
сукупність правил літературної вимови звуків і словосполучень. В орфоепії також
вивчаються правила наголосу.
Немає коментарів:
Дописати коментар