У вирі творчості: 2020

понеділок, 9 листопада 2020 р.

Написання щорічного радіодиктанту

національної

єдності

Урочисте відкриття тижня, присвяченого Дню української писемності та мови

понеділок, 27 квітня 2020 р.

Купчинська Наталя Карапетівна

КУПЧИНСЬКА Наталія Карапетівна (03.05.1955, с. Китайгород) — поетеса. Закінчила Харківський інститут культури (1998). Працювала в Олександрівській районній бібліотеці для дорослих. Друкувалася в періодиці, колективних збірках. Авторка поетичних збірок "Осінній зорепад" (1993), "Весь світ в тобі люблю" (1998), “Щастя мені до лиця” (2003).

                     ОСІНЬ                                                              Ще спалахни хоч раз, моя любове!
Просто осінь в природі. Осінь.                                       Як вихор налети, хоча б на мить.
Просто листя закружля золоте...                                   Хоч блискавкою в небі грозовою,
Просто дощ про побачення просить,                           А чи дощем на смуток мій пролийсь.
Та чомусь ти до мене не йдеш.                                      Не йди. Єдина на віки лишися,
Просто пусто без тебе. Пусто.                                         До самого останнього кінця.
Знаю, просто цей біль не мине,                                     Хоч здалеку зорею засвітися.
Але вірю, до мене просто                                                 А правда, мені щастя до лиця?
Ти з осіннім дощем прийдеш.
Принесеш мені смуток і ласку,                                                               х х х
Неба просинь, багрянець калин,                                    Ні листа, ні спомину, ні слова,
І осінню зажурену казку,                                                    Хоч проходять місяці і дні,
Тихий шелест пожовклих травин.                                    І молю людей, чи може Бога,
Просто в зустріч прийдеш із розлуки,                             Щоб тебе послали хоч у сні.
Просто тихо всміхнешся... і все.                                      Зовсім не для того, щоб вернути
Та не йдеш ти. Лиш вітер у руки                                       Почуття стокриле, весняне, -
Листя жовте на згадку несе...                                            Хочу в твою душу зазирнути:
Мабуть, просто надворі осінь...                                         Чи там є хоч крапелька... мене?